1.  ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.  Положення про підвищення кваліфікації та порядок визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічних працівників Добротвірського ЗДО №2 «Джерельце» (далі – заклад) розроблено у відповідності до Законів України «Про освіту» (далі – Закон), «Про дошкільну освіту», Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2019 №800 (далі – Порядок) та визначає порядок підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладу та визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічною радою у міжатестаційний період.

1.2.  Керівництво закладу максимально та активно сприяє професійному розвитку та підвищенню кваліфікації педагогічних працівників на засадах, визначених Законом та за процедурами, визначеними Порядком.

1.3.  Адміністрація закладу активно підтримує педагогічних працівників щодо роз'яснення процедури підвищення кваліфікації, допомагає (у разі потреби) у визначенні компетентностей, удосконалення яких педагогічні працівники потребують найбільше, тощо.

1.4.  Важливим є те, щоб обрані педагогічним працівником будь-які форми і види підвищення кваліфікації реально призводили до набуття нових та/або вдосконалення наявних компетентностей (знань, вмінь, навичок тощо). Пошук інформації щодо підвищення кваліфікації педагогічний працівник може здійснювати у будь-який спосіб – безпосередньо на сайтах суб'єктів підвищення кваліфікації, на різноманітних інформаційних чи спеціальних ресурсах, у тематичних групах, через запит необхідної інформації безпосередньо у суб'єкта підвищення кваліфікації тощо.

2.  ФОРМИ І ВИДИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

2.1.  Форми і види підвищення кваліфікації надають можливість організовувати і забезпечувати підвищення кваліфікації у будь-яких формах і видах.

2.2.  Формами підвищення кваліфікації є інституційна (очна - денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева), дуальна, на робочому місці, на виробництві тощо. Крім того, форми підвищення кваліфікації можуть поєднуватись.

2.3.  Основними видами підвищення кваліфікації є навчання за програмою підвищення кваліфікації (у тому числі участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо), а також стажування. При цьому основним видом підвищення кваліфікації педагогічних працівників є навчання за програмою підвищення кваліфікації.

2.4.  Також педагогічні працівники можуть підвищувати кваліфікацію у різних суб'єктів підвищення кваліфікації. Таким чином, педагогічні працівники мають можливість поєднувати не лише форми підвищення кваліфікації, а й підвищувати кваліфікацію у різних суб'єктів.

2.5.  Основними напрямами підвищення кваліфікації можуть бути: розвиток професійних компетентностей (знання навчального предмета, фахових методик, технологій); формування у здобувачів освіти спільних для ключових компетентностей вмінь; психолого-фізіологічні особливості здобувачів освіти певного віку, основи андрагогіки; створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, особливості (специфіка) інклюзивного навчання, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами (до таких дітей, зокрема, можуть бути віднесені діти з інвалідністю, обдаровані діти, діти з національних меншин, діти, які не встигають опанувати навчальну програму з різних причин тощо); використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій в освітньому процесі, включаючи електронне навчання, інформаційну та кібернетичну безпеку; мовленнєва, цифрова, комунікаційна, інклюзивна, емоційно-етична компетентність; розвиток управлінської компетентності (для керівників закладів освіти та їх заступників)тощо.

2.6.  Педагогічні працівники не обмежені у правах вільно обирати будь-які програми підвищення кваліфікації чи їх складові (модулі тощо), форми і види підвищення кваліфікації, а також вільно обирати суб'єкта підвищення кваліфікації.

2.7.  Педагогічні працівники мають робити усвідомлений вибір напряму (напрямів) підвищення кваліфікації за результатами самооцінювання власних професійних і загальних компетентностей та педагогічної майстерності. Таке самооцінювання є винятково  особистою справою педагогічного працівника, не потребує розроблення будь-яких документів, письмового обґрунтування, звітів тощо.

2.8.  Потреба підвищення кваліфікації може ґрунтуватися і на необхідності виконувати нові обов'язки педагогічного працівника, що визначені Законами України «Про освіту» і «Про дошкільну освіту» і стосуються, зокрема, формування педагогіки партнерства, дотримання академічної доброчесності, запобігання та припинення булінгу (цькування), порушення гідності дітей, формування у них культури нетерпимості до проявів дискримінації та корупції, надання дітям домедичної допомоги тощо.

2.9.  Підготовка педагогічного працівника до підвищення кваліфікації може мати такий вигляд:

–   самооцінювання власних професійних  компетентностей відповідно до професійного стандарту і педагогічної майстерності, усвідомлення потреби, отримання поради від колег за результатами відкритих занять чи інших форм спостережень (моніторингу педагогічної діяльності педагогічного працівника);

–   пошук суб'єктів підвищення кваліфікації, які здатні задовольнити ці потреби, вибір форми (форм) і виду (видів) підвищення кваліфікації, які ці суб'єкти можуть запропонувати для врахування потреб педагогічних працівників тощо.

2.10.  Конкретні види, форми, напрями та суб'єктів підвищення кваліфікації педагогічний працівник обирає самостійно.

3.  СУБ'ЄКТИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

3.1.  Педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, та у інших суб'єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб. Ні Закон, ні Порядок не вимагають ні від педагогічного працівника, ні від педагогічної ради чи керівника закладу вивчати та перевіряти установчі документи (зокрема, статути) юридичних осіб, які пропонують освітні послуги у сфері підвищення кваліфікації, оцінювати їх на предмет відповідності вимогам законодавства тощо.

3.2.  Основним питанням щодо визнання результатів підвищення кваліфікації є – вивчення, аналіз і оцінювання педагогічним працівником і педагогічною радою програм підвищення кваліфікації, якості послуг з підвищення кваліфікації та переліку очікуваних результатів.

4.  ПРОГРАМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

4.1.  Програма підвищення кваліфікації затверджується суб'єктом підвищення кваліфікації та повинна містити інформацію про її розробника (розробників), найменування, мету, напрям, зміст, обсяг (тривалість), що встановлюється в годинах та/або в кредитах ЄКТС, форму (форми) підвищення кваліфікації, перелік компетентностей, що вдосконалюватимуться/набуватимуться (загальні, фахові тощо).

4.2.  Крім того, програма також може бути доповнена інформацією про різні організаційно-змістові особливості проходження підвищення кваліфікації, зокрема про: розподіл годин за видами діяльності (консультація; аудиторна, практична, самостійна і контрольна робота тощо); особу (осіб), які виконують програму (рівень вищої освіти, категорія, науковий ступінь, педагогічне/вчене звання, місце та/або досвід роботи тощо); строки виконання програми; місце виконання програми (за місцезнаходженням суб'єкта підвищення кваліфікації та/або за місцезнаходженням замовника тощо), очікувані результати навчання; вартість (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання освітньої послуги; графік освітнього процесу; мінімальну та максимальну кількість осіб в групі; академічні, професійні можливості за результатами опанування програми; можливість надання подальшої підтримки чи супроводу; додаткові послуги (організація трансферу, забезпечення проживання і харчування, перелік можливих послуг для осіб з інвалідністю тощо); документ, що видається за результатами підвищення кваліфікації, тощо.

4.3.  Кожна  програма підвищення кваліфікації  має бути оприлюднена на вебсайті суб'єкта підвищення кваліфікації, забезпечуючи таким чином відкритість і доступність інформації про кожну таку програму.

4.4.  Оприлюднення на власному вебсайті програми підвищення кваліфікації є обов’язковою і необхідною умовою для уможливлення педагогічним працівником обрання цієї програми і включення її за рішенням педагогічної ради до відповідного плану підвищення кваліфікації.

5.  ОБСЯГИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

5.1.  Підвищення кваліфікації педагогічних працівників проводиться в міжатестаційний період відповідно до законодавства і є необхідною умовою атестації.

5.2.  Загальний обсяг (загальна тривалість) підвищення кваліфікації визначається сумарно за останні 5 років перед атестацією та незалежно від суб'єкта підвищення кваліфікації, виду, форми чи напряму, за якими педагогічний працівник пройшов підвищення кваліфікації. Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладу протягом п'яти років, яка оплачується за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, не може бути меншою за 120 годин.

5.3.  Обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних працівників установлюється в годинах та/або кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (далі - ЄКТС, один кредит ЄКТС становить 30 годин) за накопичувальною системою.

5.4.  Обсяг підвищення кваліфікації «поза межами плану» може бути зарахований на загальних засадах до встановленого Законом мінімального обсягу годин на підвищення кваліфікації. Для такого зарахування підвищення кваліфікації має відповідати вимогам, визначеним Порядком.

5.5.  Підвищення кваліфікації, що відбувається  понад 120 годин, є добровільною справою педагогічного працівника і не потребує будь-якого регулювання, визнання чи контролю з боку адміністрації закладу освіти.

5.6.  Підвищення кваліфікації керівників закладів освіти ґрунтується на тих же засадах, що і підвищення кваліфікації інших педагогічних працівників.

6.  ПЛАНУВАННЯ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

6.1.  Планування підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладу освіти здійснюється у два етапи:

6.1.1.  На першому етапі здійснюється перспективне планування у поточному році на наступний календарний рік шляхом затвердження педагогічною радою на основі пропозицій педагогічних працівників орієнтовного плану підвищення кваліфікації, що має містити інформацію про загальну кількість педагогічних працівників, які проходитимуть підвищення кваліфікації, основні напрями та орієнтовний перелік суб'єктів підвищення кваліфікації.

Строк і процедура подання педагогічними працівниками своїх пропозицій до орієнтовного плану є внутрішнім питанням закладу освіти.

Орієнтовний план має бути оприлюднений на офіційному вебсайті закладу протягом двох робочих днів з дня його затвердження педагогічною радою, але не пізніше 25 грудня поточного року.

6.1.2.  На другому етапі планування кожен педагогічний працівник подає керівникові закладу освіти (або уповноваженій ним особі) свою пропозицію до плану підвищення кваліфікації на відповідний рік, яка має містити інформацію про: тему (напрям, найменування) відповідної програми (курсу, лекції, модуля тощо), форму (форми), обсяг (тривалість), суб'єкта (суб'єктів) підвищення кваліфікації, вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або про безоплатний характер надання такої освітньої послуги.

6.2.  У разі невідповідності пропозиції педагогічного працівника зазначеним вимогам, така пропозиція не може бути розглянута.

6.3.  Пропозиція оформляється педагогічним працівником у довільній формі, проте має містити всю інформацію, яка передбачена Порядком, з метою уможливлення її включення до річного плану підвищення кваліфікації.

6.4.  З метою формування плану підвищення кваліфікації закладу освіти на поточний рік пропозиції педагогічних працівників розглядаються педагогічною радою. За згодою педагогічного працівника його пропозиція може бути уточнена або змінена, зокрема з урахуванням обсягу видатків, передбачених на підвищення кваліфікації.

6.5.  За результатами розгляду педагогічна рада закладу освіти затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний рік (за винятком коштів самостійного фінансування підвищення кваліфікації педагогічними працівниками). Слова «за винятком» не означають неможливості включення до відповідного плану будь-яких форм і видів підвищення кваліфікації, що здійснюються педагогічним працівником за власні кошти чи з інших джерел, не заборонених законодавством, тобто безоплатно для педагогічного працівника, та не здійснюються за рахунок бюджетних коштів.

6.6.  План підвищення кваліфікації закладу освіти на відповідний рік має включати:

–   список педагогічних працівників, які повинні пройти підвищення кваліфікації у цьому році;

–   теми (напрями, найменування);

–   форми, види, обсяги (тривалість) підвищення кваліфікації (у годинах або кредитах ЄКТС);

–   перелік суб'єктів підвищення кваліфікації;

–   строки (графік),

–   вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або примітку про безоплатний характер надання такої освітньої послуги чи про самостійне фінансування підвищення кваліфікації педагогічним працівником.

6.7.  План підвищення кваліфікації може також містити додаткову інформацію, що стосується підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

6.8.  План підвищення кваліфікації може бути змінено. Прикладом необхідності внесення змін до плану є прийняття на роботу педагогічного працівника або його звільнення.

6.9.  За погодженням педагогічного працівника, керівника закладу освіти (уповноваженої ним особи) і суб'єкта підвищення кваліфікації строки (графік) підвищення кваліфікації цього працівника протягом відповідного року можуть бути уточнені без внесення змін до плану підвищення кваліфікації. Таким чином, якщо ситуація потребує лише уточнення (зміни) конкретних строків підвищення кваліфікації, то це можна робити без внесення змін до плану за умови погодження з керівником закладу освіти і суб'єктом підвищення кваліфікації. Форма узгодження – довільна.

7.  ВИЗНАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

7.1.  Результати підвищення кваліфікації у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання і підтвердження.

7.2.  Результати ж підвищення кваліфікації педагогічного працівника у інших суб'єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб мають визнаватися окремим рішенням педагогічної ради.

7.3.  Педагогічні працівники після завершення підвищення кваліфікації подають до педагогічної ради закладу освіти клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації (додаток) та документи про проходження підвищення кваліфікації.

7.4.  Порядок визнання  результатів підвищення кваліфікації у таких суб'єктів встановлюється педагогічною радою.

7.5.  Педагогічна рада:

–   розглядає клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації;

–   визначає форму звіту про результати підвищення кваліфікації;

–   заслуховує педагогічного працівника щодо якості виконання програми підвищення кваліфікації, результатів підвищення кваліфікації, дотримання суб'єктом підвищення кваліфікації умов договору;

–   приймає рішення про: визнання результатів підвищення кваліфікації; невизнання результатів підвищення кваліфікації.

7.6.  Однією з основних умов такого визнання має бути набуття педагогічним працівником нових та/або вдосконалення наявних компетентностей (знань, вмінь, навичок тощо).

7.7.  У разі невизнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна  рада закладу освіти може надати рекомендації педагогічному або науково-педагогічному працівнику щодо повторного підвищення кваліфікації у інших суб'єктів підвищення кваліфікації та/або прийняти рішення щодо неможливості подальшого включення такого суб'єкта підвищення кваліфікації до плану підвищення кваліфікації закладу освіти до вжиття ним дієвих заходів з підвищення якості надання освітніх послуг.

7.8.  Результати інформальної освіти (самоосвіти) педагогічних працівників, які мають науковий ступінь та/або вчене, почесне чи педагогічне звання, можуть бути визнані педагогічною радою закладу як підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

7.9.  Обсяг підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) зараховується відповідно до визнаних результатів навчання, але не більше 30 годин або одного кредиту ЄКТС на рік.

7.10.  Здобуття першого (бакалаврського), другого (магістерського) рівня вищої освіти, третього (освітньо-наукового/освітньо-творчого) рівня або наукового рівня вищої освіти вперше або за іншою спеціальністю у межах професійної діяльності або галузі знань визнається як підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

7.11.  Не можна здобуття ступеня вищої освіти зараховувати двічі (повторно), якщо воно вже було зараховане як підвищення кваліфікації. Водночас таке «визнання» не може замінити обов'язок кожного педагогічного працівника щорічно підвищувати власну кваліфікацію і педагогічну.               

8.   ДОКУМЕНТИ ПРО ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

8.1.  За результатами успішного підвищення кваліфікації кожен суб'єкт підвищення кваліфікації зобов'язаний видати педагогічному працівникові документ про підвищення кваліфікації, що має містити, зокрема, опис досягнутих ним результатів навчання.

8.2.  Технічний опис, дизайн, спосіб виготовлення, порядок видачі та обліку документа про підвищення кваліфікації визначається відповідним суб'єктом підвищення кваліфікації, але має містити таку інформацію:

–   повне найменування суб'єкта підвищення кваліфікації (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (у разі наявності) фізичної особи, яка надає освітні послуги з підвищення кваліфікації (для фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців);

–   прізвище та ініціали (ініціал імені) педагогічного працівника, який підвищив кваліфікацію;

–   форму, вид, тему (напрям, найменування) підвищення кваліфікації та його обсяг (тривалість) в годинах та/або кредитах ЄКТС;

–   опис досягнутих результатів навчання;

–   дату видачі та обліковий запис документа про підвищення кваліфікації;

–   найменування посади (у разі наявності), прізвище, ініціали (ініціал імені) особи, яка підписала документ від імені суб'єкта підвищення кваліфікації та її підпис.

8.3.  У разі підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) замість документа про підвищення кваліфікації подається звіт про результати підвищення кваліфікації або творча робота, персональне розроблення електронного освітнього ресурсу, що виконані в процесі (за результатами) підвищення кваліфікації та оприлюднені на веб-сайті закладу освіти та/або в електронному портфоліо педагогічного працівника (у разі наявності).

8.4.  Форму звіту визначає педагогічна рада закладу освіти.

9.  ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ПРАВА ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

9.1.  Педагогічні працівники зобов'язані  постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність. Але такий обов'язок урівноважується правом педагогічних працівників на вільний вибір освітніх програм, форм навчання, закладів освіти, установ і організацій, інших суб'єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації.

9.2.  Кожному педагогічному працівникові гарантується право підвищувати кваліфікацію в комунальному закладі післядипломної освіти, розташованому на території відповідної (за місцем проживання такого педагогічного працівника) області.

9.3.  Ця гарантія ніяким чином не заперечує визначеного Законом «Про освіту» загального права педагогічного працівника вільно обирати суб'єкт підвищення кваліфікації.

9.4.  Водночас підвищувати свою кваліфікацію щорічно є обов'язком і, фактично, невід'ємною складовою педагогічної діяльності кожного педагогічного працівника закладу освіти.

9.5.  Педагогічні працівники несуть відповідальність за достовірність поданої інформації, самостійно контролюють власний графік підвищення кваліфікації. Не пізніше 25 грудня повинні поінформувати керівника закладу освіти або уповноважену ним особу про стан проходження ними підвищення кваліфікації у поточному році з додаванням копій отриманих документів про підвищення кваліфікації.

9.6.  Педагогічні працівники мають право на підвищення кваліфікації як згідно з планом, так і поза межами плану кваліфікації закладу освіти на відповідний рік.

9.7.  Поза межами плану відбувається підвищення кваліфікації за рахунок самостійного фінансування педагогічним працівником або безоплатно.

10.  ФІНАНСУВАННЯ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

10.1.  Держава забезпечує оплату підвищення кваліфікації, що є однією з державних гарантій.

10.2.  Загальна кількість годин, відведена на підвищення кваліфікації педагогічного працівника, що оплачується за кошти відповідних бюджетів, визначається законодавством.

10.3.  Підвищення кваліфікації педагогічних працівників в обсязі, визначеному законодавством, здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів.

10.4.  Самостійне фінансування підвищення кваліфікації здійснюється педагогами, які проходять підвищення кваліфікації поза межами плану підвищення кваліфікації закладу.

10.5.  На час підвищення кваліфікації педагогічними  працівниками відповідно до затвердженого плану з відривом від виробництва (освітнього процесу) в обсязі, визначеному законодавством, за педагогічними працівниками зберігається місце роботи (посада) із збереженням середньої заробітної плати.

11.  АВТОНОМІЯ ЗАКЛАДУ

11.1.  Автономія – право суб'єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом.

11.2.  Суб'єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

11.3.  З усіх питань, не врегульованих законодавством, заклад  має право брати на себе відповідальність і самостійно приймати відповідні рішення з дотриманням загальних засад доброчесності і справедливості

ти на себе відповідальність і самостійно приймати відповідні рішення з дотриманням загальних засад доброчесності і справедливості